Відмова в роботі за сумісництвом через відсутність відомостей про основну - незаконна

Що не мають право вимагати від працівника при працевлаштуванні?

Статтею 25 КЗпП визначено, що роботодавець не має права вимагати інформацію про партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання або перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Щоб розібратися остаточно підемо від протилежного.

Які документи законно вимагати при прийомі на роботу?

Вони перераховані в статті 24 КЗпП, а саме це:

• паспорт або інший засвідчує особу документ;
• трудова книжка.

У встановлених законодавством випадках роботодавець має право запросити документ про отримання освіти/кваліфікації, стан здоров'я та ін.

Що стосується трудової книжки, то для сумісника цей пункт не є обов'язковим, так як в останньому абзаці п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок чітко сказано, що для працевлаштованих за сумісництвом книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

Отже, з обов'язкових до подачі документів залишається паспорт. Саме таке формулювання ми можемо зустріти і в п. 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, де говориться, що при працевлаштуванні сумісником в іншу установу, працівник повинен пред'явити паспорт.

Свій лист Мінсоцполітики резюмує словами про те, що роботодавець не має права відмовити працівникові в працевлаштуванні за сумісництвом через відсутність відомостей про основне місце праці останньго. Подібна заява є порушенням законодавства про працю.

Відповідальність за таке порушення передбачена статтею 265 КЗпП, як порушення інших вимог трудового законодавства, в розмірі мінімальної заробітної плати.