Чи можна і як розірвати договір в односторонньому порядку відповідно до чинного законодавства України?
Норми щодо розірвання договорів на вимогу однієї із сторін прописані в Цивільному і Господарському кодексах. Стаття 651 ЦКУ говорить, що договір можна розірвати лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або умовами договору.
Уже з першого абзацу ті, у кого в договорі прописана можливість одностороннього розриву, могли б радіти «іншому» і видихнути ... Але зарано. Читаючи цю ж статтю далі, ми розуміємо, що таке розірвання відбувається, по-перше, за рішенням суду, по-друге, за наявності істотних порушень.
Там же дається пояснення, що істотним вважається таке порушення, в наслідок якого сторона, стосовно якої було скоєно порушення, в значній мірі позбавляється того, на що вона розраховувала при підписанні договору.
У наступній, 652 статті ЦКУ, мова йде про зміну обставин, у зв'язку з якими можлива зміна або розірвання договору. В даному випадку, істотними вважаються такі, знаючи про які, сторони не укладали б договір зовсім або ж уклали на інших умовах. Якщо при подібній зміні обставин сторони так і не домовилися щодо зміни умов договору або його розірвання, то зацікавлена сторона може звернутися до суду. При цьому повинні бути одночасно дотримані наступні чотири умови:
укладаючи договір, сторони вважали, що подібна зміна обставин не відбудеться;
ці зміни викликані причинами, які усунути зацікавлена сторона не могла при всій турботливості та обачності, що від неї вимагалися;
виконання поточного договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін, позбавивши зацікавлену сторону того на що вона розраховувала, укладаючи договір;
суть договору не передбачає, що ризик зміни обставин повинна нести зацікавлена сторона.
Як можемо бачити, законодавець дуже жорстко ставиться до питання одностороннього розірвання, прописавши, що вимоги повинні бути дотримані саме в сукупності. Довести подібне в суді досить складно.
Крім того, ЦКУ говорить нам що зміна договору навіть з-за істотної зміни обставин суд допускає у виняткових випадках, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або веде до збитку для сторін, що значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на змінених судом умовах.
Але і це ще не все. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу, спочатку сторони все ж повинні спробувати врегулювати питання самостійно. У зв'язку з чим, сторона, бажаюча змінити умови або розірвати договір, повинна поштою відправити свою пропозицію другій стороні. Якщо протягом 20 днів (не рахуючи дні доставки) зацікавлена сторона не отримала відповідь або отримала відмову, вона має право звернутися до суду.
Позиція законодавця така, що, укладаючи договір на тривалий термін, сторони погоджуються, що зазначені в ньому умови і ціни є твердими і приймають на себе ризики їх можливої зміни.
Тому, якщо у вас особиста неприязнь до контрагенту - він не дотримується етики ділового спілкування, намагається контролювати кожну вашу дію і т.п. - це не є достатньою підставою для розірвання договору.
Субота 26, Серпень 2017
Залишити повідомлення, заявку, питання
років на українському ринку
Більше ніж
3000
клієнтів довірилися нам
101
гарантія якості
днів
від
3
реєстрація бізнесу
Зв'яжіться з нами Звертаючись до нас, Ви отримаєте якісне обслуговування, швидке вирішення питань і впевненість у завтрашньому дні.
Одностороннє розірвання договору в Україні
Чи можна і як розірвати договір в односторонньому порядку відповідно до чинного законодавства України?
Норми щодо розірвання договорів на вимогу однієї із сторін прописані в Цивільному і Господарському кодексах. Стаття 651 ЦКУ говорить, що договір можна розірвати лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або умовами договору.
Уже з першого абзацу ті, у кого в договорі прописана можливість одностороннього розриву, могли б радіти «іншому» і видихнути ... Але зарано. Читаючи цю ж статтю далі, ми розуміємо, що таке розірвання відбувається, по-перше, за рішенням суду, по-друге, за наявності істотних порушень.
Там же дається пояснення, що істотним вважається таке порушення, в наслідок якого сторона, стосовно якої було скоєно порушення, в значній мірі позбавляється того, на що вона розраховувала при підписанні договору.
У наступній, 652 статті ЦКУ, мова йде про зміну обставин, у зв'язку з якими можлива зміна або розірвання договору. В даному випадку, істотними вважаються такі, знаючи про які, сторони не укладали б договір зовсім або ж уклали на інших умовах. Якщо при подібній зміні обставин сторони так і не домовилися щодо зміни умов договору або його розірвання, то зацікавлена сторона може звернутися до суду. При цьому повинні бути одночасно дотримані наступні чотири умови:
Як можемо бачити, законодавець дуже жорстко ставиться до питання одностороннього розірвання, прописавши, що вимоги повинні бути дотримані саме в сукупності. Довести подібне в суді досить складно.
Крім того, ЦКУ говорить нам що зміна договору навіть з-за істотної зміни обставин суд допускає у виняткових випадках, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або веде до збитку для сторін, що значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на змінених судом умовах.
Але і це ще не все. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу, спочатку сторони все ж повинні спробувати врегулювати питання самостійно. У зв'язку з чим, сторона, бажаюча змінити умови або розірвати договір, повинна поштою відправити свою пропозицію другій стороні. Якщо протягом 20 днів (не рахуючи дні доставки) зацікавлена сторона не отримала відповідь або отримала відмову, вона має право звернутися до суду.
Позиція законодавця така, що, укладаючи договір на тривалий термін, сторони погоджуються, що зазначені в ньому умови і ціни є твердими і приймають на себе ризики їх можливої зміни.
Тому, якщо у вас особиста неприязнь до контрагенту - він не дотримується етики ділового спілкування, намагається контролювати кожну вашу дію і т.п. - це не є достатньою підставою для розірвання договору.